ДНЮ ПЕРЕМОГИ В ІІ СВ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ...                                 

Малюнки малювали учні 3 класу 

   мал. Мшанецького Романа                                               мал.  Мшанецького Михайла                                                                                                                       

             мал. Білого Кирила                                                            мал. Білецької Анни   

   мал. Пруса Владислава  

9 Травня – День Перемоги.

Це велике і світле свято ми відзначаємо кожного року. Ось уже прошло 70 років з дня завершення війни між фашистською Німеччиною. День Перемоги відіграє важливу роль для кожного з нас. Але, хочеться відзначити, що цей день є трагічним для нашого народу. В період цієї жорстокої війни загинули мільйони українських громадян як на фронтах, так і мирного населення. На превеликий жаль,  у нашому селі залишилось лише два ветерани – Александрук Олександр Миронович і Петров Олексій Павлович, які від першого до останнього дня війни були на фронті. Цей день для них має насправді дуже велике значення, цей день для них, як то кажуть, дійсно і по-справжньому і «порохом пропах…», і «зі сльозами на очах». То ж, як завжди, учні нашої школи разом з громадою села долучаються до найщиріших вітань ветеранів, з глибокою повагою і вдячністю дарують їм квіти, промовляють на їх честь найкращі слова подяки за мир, якого вони добивались, щодня впродовж бойових років, ризикуючи власним життям!

Пройшло аж цілих сімдесят

З Дня Перемоги над війною,

Як радість молодих хлопят

Не знала меж тоді, весною.

І ось вони – сидять у ряд

Усі похилені журбою,

І згадують, як той снаряд

Летів в бою над головою.

Ще зовсім молодих орлят

Вбивав він цілою юрбою.

Ще згадується шум гармат,

І всі знущання над «святою».

До рідного села Печанівки не повернулися 102-є  чоловіків, які загинули в боях, захищаючи свою Вітчизну, 85 – не дожили до світлої річниці Перемоги. Допоки битимуться наші серця – ми їх не забудемо! Слава Героям Другої світової! Цей день залишиться у наших серцях навічно, цей день – незабутній, цей день – день перемоги добра над злом. То ж нехай у цей чудовий бузковий день лунають святкові пісні, нехай народ радіє!

                                                                                                                    (Дубенюк Ілона, 9 клас)

__________________________________________________________________

Мій прадід Сінкевич Іван Єгорович родом із Білорусі.Народився і виріс у селі Задубров'я. З перших дні війни був призваний до лав Червоної армії. Всі чотири роки війни він був сапером, отримав звання єфрейтора. Дідусь розміновував поля для наших військ, щодня знімаючи по декілька десятків ворожих мін, весь час ризикуючи власним життям. Так він дійшов до Берліна, де і зустрів свою долю – українську дівчину Катерину, мою прабабусю. З нею вони повернулися на Україну і ще довгі роки прожили разом, виховуючи дітей, внуків, правнуків. Кажуть, що мій прадідусь не любив розповідати про війну, лишень часто згадував своїх фронтових побратимів, які залишились там, у далеких сорокових, на фронтових полях… І десь при цьому з'являлася непомітна скупа чоловіча сльоза….

За бездоганну службу  Іван Єгорович був нагороджений багатьма медалями.

                                                                                                              (Шпортко Сергій, 5 клас)

__________________________________________________________________

ПРАДІДУСЮ

Прадідусь біля вікна,

Скроні вкрила сивина,

Тіло згорблене, худеньке –

Зовсім він у нас старенький.

Він вдивляється в віконце,

Дощ іде чи сяє сонце –

Думки линуть і кружляють,

Про життя розповідають.

Поруч сяду я тихенько,

Олівець візьму новенький –

Запишу я кожне слово,

Що в задумі прадід мовить.

Він говорить про війну,

Про героя-старшину,

Побратимів бойових-

Їх нема серед живих.

Залишились обеліски

Так далеко і тут близько:

В Польщі, Відні, в Україні,

А над ними небо синє.

Він згадав криваву битву-

Берегла його молитва,

Віра тверда в перемогу

На усіх фронтах й дорогах.

Були рани, був шпиталь…

За відвагу є медаль.

Повернувся він додому,

Працював за мир без втоми.

Прадідусь мій  - підполковник

І у серці в нього вогник.

Я пишаюсь ним, горджуся,

Жити чесно в нього вчуся!

                          (Слюсаренко Анастасія, 8 клас)

__________________________________________________________________

Сьогодні свято Великої Пермоги є стимулом для нас, всієї нашої країни йти вперед, не схилятися перед російським агресором, який хоче забрати нашу рідну землю, лишити нас волі і незалежності, за які  так мужньо боролися наші діди-прадіди. Троє моїх прадідів загинули, захищаючи нашу Вітчизну, відстоюючи нашу свободу. Я дуже ними пишаюсь, адже саме вони і інші воїни віддали своє молоде юнацьке життя не лише за мене і мою свободу, мій мир і спокій, а й за усіх людей. У День Перемоги, і не лише,  ми завжди згадуємо тих, хто ціною власного життя наближав цей світлий день сімдесят років тому. Але ми маємо шанувати і тих, хто вчора сидів за шкільною партою, а сьогодні стоїть на передових рубежах на сході нашої молодої незалежної України, стримуючи натиск російського агресора, і знову, як і колись, ціною власного життя захищаючи нас! Слава героям! Їх подвиги ми пам’ятатимемо вічно!

                                                                                                                  (Маценко Таня, 8 клас)

__________________________________________________________________

Друга Світова війна – одна з найжахливіших воєн. Вона не тільки вбивала й калічила тіла, але й нищила душі молодих, ні в чому не винних людей. Тому треба славити тих, хто вижив і згадувати тих, хто загинув у боях. Але, на жаль, часто буває не так… Хоча той, хто забуває минуле, не має майбутнього.

                                                                                                                 (Баженов Олесь, 8 клас)

__________________________________________________________________

Що таке День Перемоги? У першу чергу, це день вшанування пам’яті людей, які стали жертвами страшної війни. 9-го травня згадаймо про те, що це ми – одне з тих поколінь, за майбутнє яких боролися солдати. Подумаймо, яке це щастя – жити в мирі.

Я хочу, щоб сучасна Україна і сьогоднішній День Перемоги були мирними.

                                                                                                              (Ніколайчук Дмитро, 8 клас)